У 17 столітті Лагевники славилися чудесами, які нібито там відбувалися. Але не всіх зацікавило це «чудо» …
Один із найдавніших записів про Лагевники датується 1399 р. і свідчить про існування т. зв. село слуг, жителі якого займалися виготовленням дерев’яного посуду для княжого двору, названого таборами, звідси й назва села. Наприкінці 17-18 століть Лагевники відігравали дуже важливу роль у житті земель центральної Польщі. Наприкінці 16 століття це було ще невелике село, що належало шляхетському роду Лагевницьких. У 1646 р. було вісім селянських господарств, корчма, млин і хутір. Розвиткові міста сприяло заснування францисканського монастиря. У 1770-х роках, коли спадкоємцем садиби був С. Желевський, мали бути численні чудеса, пов’язані з фігурою св. Антоній. Власник маєтку збудував дерев’яну каплицю, до якої почали прибувати паломники, хоча згезький парох, побоюючись падіння доходів, не погодився на проведення там меси. Почалися суперечки, втрутилося кілька церковних комісій, але в результаті цієї боротьби Лагевники були визнані чудотворним місцем. На початку 18 століття тут збудували мурований костел і монастир. На той час це було одне з найбільш відвідуваних місць паломництва в Польщі. Наприкінці XVIII століття село разом із Моджевом, Балутами та Рогими належало заможному шляхетському роду Карнковських. Було велике господарство з млином і цегельнею, велика кількість селянських господарств, мурований монастир із будівлями, т.е. Підмонастир.
Читать далее на lodz pl