Назва нашого міста, а точніше села Лодзі, вперше згадується в привілеї 1332 року, але найдавніша згадка про писемні джерела з району сьогоднішньої Лодзі стосується саме… Радогощ, де князь Конрад Мазовецький затвердив у 1242 р. поселення між монастирями Сулеюв і Вітов. Присутність князя та двору вказує на те, що це поселення мало вже досягти певного рівня розвитку і слід вважати, що воно було засноване до 13 ст.
Село було розташоване на північний захід від Балути, а його будівлі біля дороги, що вела на Згеж, на південь від річки Бжоза. У першій половині 17 століття тут було з десяток селянських хат, ферма, корчма, водяний млин. Серйозно постраждало це село і в XVII ст.. У другій половині 18 століття Радогощ був поділений між двома власниками: більша частина, включаючи сім селянських господарств і хутір, належала родині Стшалковських, а менша частина – з трьома господарствами та невеликим господарством – родини Вонгровських, імовірно, називався Радогоська Воля і знаходився на північний захід від власне Радогоща. У селі було два водяні млини. Перший, який називався Кобялки, стояв біля річки Бжоза, десь у районі сьогоднішньої вул. Левея, другий – під назвою Фабіянка або Пабянка – був зведений на північному березі Бжози в районі сьогоднішньої вул. Жубардзка. У той час Жубардзкий ліс став спірною територією між власниками сіл Балути та Радогощ.
Читать далее на lodz pl